АНДРІЙ МАЛИШКО

Тема. П ісенний талант Андрія Малишка. П існі «Вогник», «Стежина». Мета: виразно і вдумливо читати поезії; вміти визначати і коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність образів; набувати навички аргументовано висловлювати власні роздуми, виховувати повагу до батькі в. Обладнання: портрет Андрія Малишка, його твори, п ідручник, відеофільм «Андрій Малишко». Основний змі ст уроку I. Перев ірка домашнього завдання Читання та обговорення письмових робіт: «Синівська любов до Батьківщини в поезіях Малишка». II. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матер іалу Вчитель. Сі м' я наша, — згадує Малишко, — була велика — одинадцятеро дітей та батько з матір' ю, старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин — всіх не прогодуєш. Хочеш не хочеш — доводилося займатися шевським ремеслом, а в засушлив і роки ще весною він ішов зі своїми сусідами на заробітки в далеку Таврію, в бориславські і каховські степи». У більшості п ісень А. С. Малишка — роздуми над людською долею, оспівування найсвітлішого почуття — кохання, жива краса рідного краю, його природи, краса людини праці. Ось п існя «Вогник» — ліричний спогад про рідну хату, світло у її вікні, тополину під вікнами, батька й матір. Пережите й п ізнане в дитинстві було ніби постійно з ним, а спекотні літа юнацтва і зрілості, забираючи в нього енергію, помножувалися на його дитячі враження, і творча сила поета зростала. Виразне читання поезії «Вогник». Аналіз вірша за схемою 1. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору( якщо відомо) . 2. Назва твору( алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна( чи н і) , інтригуюча( чи ні) і т. ін. 3. Тема поезії та пров ідні мотиви. 4. Ідея. 5. Композиція( якщо є) . 6. Ліричний герой. 7. Образи, символи( якщо є) твору. 8. Сюжетні лінії( якщо є) . 9. Настрій( мінор, мажор) . 10. Художні засоби. 11. Віршований розмі р, рима. 12. Місце твору в доробку поета. 13. Його актуальність на сьогодні. 14. Ваш і роздуми та почуття, навіяні поезією. Учитель. Так, саме любов, щира, ніжна, надає сили поетові для творення. Говорячи про високі поняття, Малишко добирає найпростіші слова. А ще, уміючи добре співати, маючи чудовий голос, здібності музиканта й навіть композитора, Андрій Малишко відкрив свою душу для народної п існі. Поет писав, що його напували з дитинства піснями, але головнішим було те, що його душа постійно й жадібно прагнула того нектару. Мелодії й поезія народних п ісень розвивали й насичували його пам' ять, відкладалися в підсвідомості, щоб згодом на поклики натхнення підніматися звідтіля й втручатися в роботу його словотворчого мислення. П ІСНЯ Звідкіль вона, минувши дні і числа, З- під обр ію, з- під сивого крила, Зажебоніла, забриніла, звисла, Теплом і смутком серце пройняла. Кому в минулім на розраду блисла, Вся зіткана із неба й джерела, Важка, як жар, легка, як плин потоку, Струну століть плекала одиноку? Я вже не спав. Я щастя брав на очі. І слово пив, не прибране у цвіт. І хто ж її у сутінки дівочі Отам співав, біля яких воріт? Мою повчальну і печальну з ночі, Мою клечальну із дитячих літ. Кр ізь посвист вітру, давніх літ навали Чиїх- бо вуст її вуста шукали? Вірші Малишка на музику поклали Л. Ревуцький, С Козак, А. Штогаренко, О. Білаш, П. Козицький, М. Вериківський, Ю. Мейтус, Г. Майборода, П. Майборода та інші. Таких прикладів справді творчої співпраці Андрія Малишка з композиторами можна навести безл іч. Мало хто знає про те, що Малишко і сам складав мелодії до своїх віршів. На важких і довгих фронтових дорогах друзі поета п ід його акомпанемент( до речі, він вправно грав на баяні) співали ті задушевні пісні. А така його пісня, як «Хусточка червона» в гармонізації 3. Остапенка, облетіла всі фронти. • Звідки ж поет черпав сили для творчості? Перегляд III відео фрагмента фільму «Андрій Малишко»( 3 хв. ) . ( Кадри з арх іву НТКУ. Андрій Малишко і Платон Майборода за фортепіано, співають « П існю про рушник», входить мати поета, фотографії з сімейного архіву. ) Згадує Платон Майборода: «Я радий, що мав щастя працювати з таким блискучим поетом. Ми легко працювали, розуміючи одне одного з п івслова. А це тому, що вся його поезія глибоко народна. Малишко розповідав, що коли був маленьким, його мати співала в Обухові, прядучи, йому п ісень, і оті її пісні лягли в основу всієї його поезії. Він мислив образами і категоріями народними. Тому він легко вв ів слово в мелодію. І те, що в його рідному місті Обухові є музей при школі імені Малишка, теж свідчить про глибоку шану народу до свого великого земляка. »( П існя «Вчителько моя», на екрані школа, музей імені Андрія Малишка. ) Георгій Майборода: «Ні в кого я не міг спостерігати такого повного злиття чистого, простого і поетичного, як у Андрія Малишка. В якому розумінні? А в тому, що він звичайні людські якості, явища життя, стосунків умів переводити на мову поетичних образів. Так я цього ні в кого не спостерігав. » Згадує Дмитро Павличко: «Я був з ним у Чехословаччині, у Пряшеві, недалеко від Ужгорода. Там нас прекрасно зустрічали. Одного разу вранці( ми жили в одному номері) я прокинувся, вийшов на вулицю, коли чую Малишко співа є, а він мав прекрасний баритональний тенор. Він співає «не журися, моя мамо, бо я сам журюся. Як виходжу за ворота, од вітру валюся», а потім «мене, мамо, орда знає; в чистім полі обмина є. » Він співав, як кожна людина, яка встала, одягається. А наш номерок був маленький у звичайному будиночку. Надворі весна, вікна відчинені. Пряшевчани, ідучи на роботу, зупинялися біля вікна. Спочатку їх було десять, двадцять, поті м тридцять. Я не втримався і кажу: « Ну що ж ви стоїте, давайте аплодувати! » Ми аплодували, він виглянув у вікно, як Карузо, зійшов до людей, роздавав автографи, книжки. Малишко любив співати, він вийшов з тої п існі, яку співала Україна, якої вчила його рідна мати Базилиха. » Звучить п існя «Ми підем, де трави похилі». ( Малишко на косовиці. Фотографії Андрія Малишка з друзями. ) Згадує Андрій Малишко: «Мені часто доводилося бути учасником тих прекрасних, тих чарівних мандрівок із Максимом Тадейовичем Рильським. Коли до його будинку п ідходиш чи на світанку, чи ввечері, так привітно, так ласкаво тебе зустрічає і кличе вогник у вікні, що забувається все дріб' язкове і незначне, без якого людина може легко обійтися ужитті. » Згадує Павло Загребельний: «У Малишка було неймовірне ставлення до слова. Він так вживав звичайні слова, у таких незвичайних словосполученнях, що це вражало. «Ми п ідем, де трави похилі», або «цвітуть небеса». Ми звикли у школі, що є похила площина, аж раптом трави похилі. Я завжди думав: звідки у Малишка таке чуття до слова, така велика ерудиція? Кілька рокі в я жив з ним поряд і ми дружили. Я стежив, як він чита є, як мислить. І мене вразило, скільки Малишко читає. Ми звикли вважати, що поети або пишуть вірші, або ждуть натхнення. Малишко перечитував гори книжок. Він скуповував у магазинах все нове, що тільки з' являлося, і одразу вночі читав прозу, філософські трактати. Якраз звідси в нього вироблялося оте величезне чуття слова( окр ім таланту) , того, що він одержав від матері, від свого народу. Не в усіх письменників однакова інструментовка вірша чи прозової мови. У Малишка вона була і несподівана, і талановита, і просто вражаюча. Цього він досягав тим, що був людиною надзвичайно ерудованою. » Хроніка 1962 р. Промова Малишка на ювілеї: «Дорогі мої товариші, я не знаю, що треба говорити у день, коли тобі виповнилося п' ятдесят. Це вперше мені трапилось так, і я думаю, що вже більше не повториться. Коли мене дружина сюди проводжала, сказала: надінь чисту сорочечку. Я одягнув. Мама мене у далекому 41- му так проводжала на бій і сказала ці ж слова. То була трагедія, а сьогодні велика радість, і ви повірте мені, бо я перед вами з' явився у чистій сові ст і, у чистій сорочечці зі своєю вічною любов' ю до Батьківщини. » Звучить « П існя про рушник». Обговорення за питаннями: • Як Платон Майборода оцінює свою співпрацю з Малишком? • Чому їм легко працювалося разом? • Як в Обухові вшановують свого великого односельця? • Про які особливості поетичного таланту митця згадує Григорій Майборода? • Яким талантом, зі слів П. Загребельного, був наділений Малишко? • Що ви можете сказати про коло його читацьких інтересів? Про що це св ідчть? Учитель. «Малишко багато читав, його знання були енциклопедичними. Одного разу ми почали літературну гру, де треба було пригадати імена визначних діячів минулих століть. Андрій С амійлович буквально приголомшив нас своїми знаннями. Поет міг без кінця читати напам' ять вірші класиків і сучасних поетів, тонко аналізуючи і розбираючи достоїнства віршів. »( Сергій Григорєв «Портрет») . Був у митця ще один дар, який постійно впливав на його поезію. Це ораторський хист, що в свою чергу виріс із захоплення театром. Малишко неперевершено володі в маг ією усного слова, ораторським мистецтвом. Говорив щиро, енергійно та образно. Знаю від листя немало слі в, З ріками родич в таємному слові, Біло- білену мову снігі в, Гімни осені малинові Знаю. . . Навчався блакитних промов З плескоту хвилі й людських розмов. З хліба узяв запахущий сік Землі, дощів і залізного плуга, Ні би я жити сто літ зарік, — Прибуває потуга. І все те по крапельці, як на меду, В свою українську мову кладу. Нехай лише не лаються, хвалючи, Що маю у серці моїм потребу, — Хотів би її розписать на віки По травах і людях, По землях і небу. Поезія А. С. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю. . . » живе в народі також як п існя під назвою «Стежина»( музика Платона Майбороди) . Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета- патріота. . . . Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Андрія С амійловича, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній тві р А. Малишка, його лебедина пісня. Стежина життя. . . Це по ній кожен має пройти г ідно. Та якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в р іднім краю? Одним одна. . . Єдина. . . Найдорожча. . . Поет не закликає бездумно кидатися в далекі св іти у погоні за примарним щастям. Щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою» — тією, що в' юниться «Між круглих соняхів» і веде на батьківщину. . На глибокі роздуми спонукає нас цей так просто й майстерно скомпонований вірш. Бо людське життя, як і ота стежина, безперервне. . . І в кожного вона своя — «Ота стежина в нашім краї. Одним одна біля воріт». І вам, діти, теж потрібно буде вибрати свою, єдину. Тож як її не шанувати, не благоговіти перед нею? ! Учениця виконує п існю «Стежина». ЧОМУ, СКАЗАТИ, Й САМ НЕ ЗНАЮ Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці ст ільки літ Ота стежина в наш ім краю Одним одна біля воріт. На вечоровім виднокрузі, Де обр ій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі, Та й повороту теж нема. Кудись п ішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в наш ім краю Одним одна біля воріт, Дощами мита- перемита, Дощами знесена удаль, Між круглих сонях ів із літа Мій ревний біль і ревний жаль. • Які почуття охоплювали вас, коли ви слухали п існю? Робота в групах. Учні отримують аркуші паперу з запитаннями, обговорюють, складають власні варіанти відповідей. П ісля цього обмінюються завданнями, доповнюють відповіді своїх товаришів, доки до них не повернуться їх найперші відповіді. Ознайомившись з доповненнями однокласників, відповідають на питання вголос. — Якою бачить поет стежину біля воріт? — А чи є у вашому серці найдорожча для вас стежина? Як би ви про неї сказ а ли? ( Вчитель корегує і доповнює відповіді учнів. ) — Які враження виникли у вас від п ісень А. С. Малишка? — Які п існі ви взяли б у своє доросле життя? Чому? Учитель. Поезію Андрія Малишка не можна «прочитати», «вивчити», не можна осягнути одним тільки розумом, її треба відчути й прочитати душею, треба глибоко зріднитися зі св ітом поетових дум і почуттів, прагнень і поривань. Микола Нагнибіда П АМ' ЯТІ ПОБРАТИМА Поети вмирають, як птиці, — В польоті, у небі мрій. . . Тому, мабуть, сниться і сниться Жайвором в небі Андрій. Палають серця у поет ів Багаттями ні ч і день, Як маки червоні в планеті, Іскри його п ісень. Поети щодня будівничі, Солдати в часи лихоліть. Тож битви вогонь на обличчі, На слові його горить. Поети квітують, як квіти, Як зорі високих плес. Судилось Андрію зоріти В розливах лугі в і небес. Поети — це скарби народні — Не л ірики, ні! Сурмачі! І линуть в майбутнє сьогодні П ісень його дивні ключі. А смерть він зустрів, наче птиця, — В польоті, у небі мрій. . . І сниться Вкраїні, сниться Жайвором в небі Андрій. III. Усне висловлювання « П існя Андрія Малишка, що найбільше мене схвилювала» IV. Домашнє завдання. Вивчити напам' ять одну п існю( на вибір) . Письмова робота: «Моя стежина додому»

Тема. Узагальнення вивченого. Письмовий твір- мініатюра за творчістю Андрія Малишка. Мета: формувати вміння узагальнювати вивчене, висловлювати свою думку про художній тві р; розвивати писемне мовлення; виховувати в учнів патріотичні почуття. Обладнання: твори Андрія Малишка. Основний змі ст уроку I. Перев ірка домашнього завдання II. Оголошення теми, мети, завдань уроку IIІ. Актуалізація опорних знань Літературна вікторина 1. Яке дерево у Андрія Малишка було улюбленим? У назв і якої книжки воно згадується? 2. Кому Малишко присвятив ці рядки? Сама розкриє душу материнську, І щиру п існю переллє сама, І перемрі є, погойда колиску Ідо вервечок руку п ідійма. 3. У яких збірках поет уславлює р ідну неньку? 3. Хто автор музики « П існі про рушник»? 4. Що таке п ідтекст? У якому з вивчених творів Малишка ми зустрічаємо цей літературний прийом? 5. Що означають рядки: «І кайдани подзвонюють з плугами. . . Зерно, і кров, і ночі із снігами »? 6. Де і ким працює Малишко п ід час війни? 7. Про кого з синівською любов' ю говорить поет у вірші? . . . мені в св іті нічого не треба, Тільки б голос твій чути І ніжність твою берегти. 8. З якого вірша ці рядки? Звідкіль вона, минувши дні і числа, З- під обр ію, з- під сивого крила, Зажебоніла, забриніла, звисла, Теплом і смутком серце пройняла. 9. Хто з композиторі в писав музику на вірші Малишка? 10. Якому твору судилося стати останнім твором поета? У чому символічність його назви? 11. Кому присвячує ці рядки Микола Нагнибіда? З якого вони вірша? Поети — це скарби народні — Не л ірики, ні! Сурмачі! І линуть в майбутнє сьогодні П ісень його дивні ключі. IV. Самостійна робота учнів над твором- мініатюрою « Мій Малишко » V. Домашнє завдання. Прочитати оповідання Анатолія Д імарова « Блакитна дитина ».